незгасаючий
НЕЗГАСАЮЧИЙ, а, е. 1. Який не згасає, завжди горить, світить або світиться. Незгасаючий вогонь.
2. перен. Який не послаблюється, не зникає, не проходить (про почуття, вияв чого-небудь і т. ін.); постійний. Це перший його твір - твір, в який вкладено найкращі почуття молодого митця, глибока, незгасаюча любов до людини (Коз., Зол. грамота, 1939, 35); [Нечай:] Дозволю собі короткий тост: підіймемо бокали за незгасаючу мужність нашої Лесі! (Сміл., Черв. троянда, 1955, 78).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | незгасаючий | незгасаюча | незгасаюче | незгасаючі |
Родовий | незгасаючого | незгасаючої | незгасаючого | незгасаючих |
Давальний | незгасаючому | незгасаючій | незгасаючому | незгасаючим |
Знахідний | незгасаючий, незгасаючого | незгасаючу | незгасаюче | незгасаючі, незгасаючих |
Орудний | незгасаючим | незгасаючою | незгасаючим | незгасаючими |
Місцевий | на/у незгасаючому, незгасаючім | на/у незгасаючій | на/у незгасаючому, незгасаючім | на/у незгасаючих |