незжатий
НЕЗЖАТИЙ, а, е. 1. Який стоїть на пні, якого не зрізали. - Хліб незжатий покинула [Палажка] на полі (Н.-Лев., II, 1956, 25); Панський хліб майже увесь уже стояв у копах, а на маленьких хлопських нивках і досі було незжате жито (Панч, Гомон. Україна, 1954, 107).
2. На якому залишилися на пні злакові рослини (про поле, ділянку). Незжате поле.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | незжатий | незжата | незжате | незжаті |
Родовий | незжатого | незжатої | незжатого | незжатих |
Давальний | незжатому | незжатій | незжатому | незжатим |
Знахідний | незжатий, незжатого | незжату | незжате | незжаті, незжатих |
Орудний | незжатим | незжатою | незжатим | незжатими |
Місцевий | на/у незжатому, незжатім | на/у незжатій | на/у незжатому, незжатім | на/у незжатих |