незлобивий
НЕЗЛОБИВИЙ, а, е. Який не має, не виявляє злоби; добродушний, лагідний. [Сімон:] Були ми ще чисті, невинні і незлобиві малі хлопці (Фр., IX, 1952, 8); Влучний на слово, щирий і незлобивий у товаристві, він усім подобався (Чаб., За півгодини.., 1963, 64); // Який не містить у собі злоби, не виражає її. Хлопці зустріли Нухима радо, з жартами і незлобивими дотепами (Іщук, Вербівчани, 1961, 24); Він посміхавсь увесь свій вік - у радощах і в горі, в веселощах і в праці, і в незлобивому глузуванні з людей і з самого себе (Довж., І, 1958, 308).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | незлобивий | незлобива | незлобиве | незлобиві |
Родовий | незлобивого | незлобивої | незлобивого | незлобивих |
Давальний | незлобивому | незлобивій | незлобивому | незлобивим |
Знахідний | незлобивий, незлобивого | незлобиву | незлобиве | незлобиві, незлобивих |
Орудний | незлобивим | незлобивою | незлобивим | незлобивими |
Місцевий | на/у незлобивому, незлобивім | на/у незлобивій | на/у незлобивому, незлобивім | на/у незлобивих |