некритий
НЕКРИТИЙ, а, е. 1. Який не має даху, покрівлі. Відкладував Хома під осінь хату вкрити, Та на зиму ввійшов в некриту хату жити (Бор., Тв., 1957, 183).
2. Пошитий із шкури, не покритої ніякою тканиною (про одяг). Кирило Самсонович Дубов'яз - важкий, кремезний, неквапливий, в некритому кожушку, добрих юхтових чоботях і шапці-ушанці - стояв серед бригадного двору (Ряб., Жайворонки, 1957, 69).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | некритий | некрита | некрите | некриті |
Родовий | некритого | некритої | некритого | некритих |
Давальний | некритому | некритій | некритому | некритим |
Знахідний | некритий, некритого | некриту | некрите | некриті, некритих |
Орудний | некритим | некритою | некритим | некритими |
Місцевий | на/у некритому, некритім | на/у некритій | на/у некритому, некритім | на/у некритих |