неможний
НЕМОЖНИЙ, а, е, заст. Безсилий, безправний; // у знач. ім. неможний, ного, ч. Безсила, безправна людина. Гнилий Тікич Кров'ю червоніє ..А над ним палають І хатина, і будинок; Мов доля карає Вельможного й неможного (Шевч., І, 1963, 117); [Василь:] Закипіло тоді моє серце, запеклося; ..пішов боронити малосилих та неможних від дуків могучих, від панства лихого... (Мирний, V, 1955, 107).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | неможний | неможна | неможне | неможні |
Родовий | неможного | неможної | неможного | неможних |
Давальний | неможному | неможній | неможному | неможним |
Знахідний | неможний, неможного | неможну | неможне | неможні, неможних |
Орудний | неможним | неможною | неможним | неможними |
Місцевий | на/у неможному, неможнім | на/у неможній | на/у неможному, неможнім | на/у неможних |