ненастанний
НЕНАСТАННИЙ, а, е. Який ніколи не припиняється, існує, діє постійно, безперервно; безнастанний. В класі.. стояла ненастанна тривога, лунав крик, і плач, і лемент (Фр., IV, 1950, 224); Помалу, непомітно, з незначних на вигляд, але гірких в своїх наслідках дрібниць, виробилося між матір'ю і дочкою ненастанне непорозуміння (Кобр., Вибр., 1954, 12); - Чого сумуєш всяк час? Глянь: сивина од журби ненастанної В чорній косі повилась? (Дн. Чайка, Тв., 1960, 286).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | ненастанний | ненастанна | ненастанне | ненастанні |
Родовий | ненастанного | ненастанної | ненастанного | ненастанних |
Давальний | ненастанному | ненастанній | ненастанному | ненастанним |
Знахідний | ненастанний, ненастанного | ненастанну | ненастанне | ненастанні, ненастанних |
Орудний | ненастанним | ненастанною | ненастанним | ненастанними |
Місцевий | на/у ненастанному, ненастаннім | на/у ненастанній | на/у ненастанному, ненастаннім | на/у ненастанних |