неньчин
НЕНЬЧИН, а, е. Прикм. до ненька 1; належний неньці. Усі брати вибігли з хатки проводити старшого брата, що, вбраний у чоботи та у велику хустку неньчину, йшов у місто (Вовчок, І, 1955, 292); Йому так хотілося кинутись їй в обійми, заплакати, поцілувати натруджені неньчині руки, що так часто голубили його (Добр., Ол. солдатики, 1961, 5); Неньчин голос; Неньчина мова.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | неньчин | неньчина | неньчине | неньчині |
Родовий | неньчиного | неньчиної | неньчиного | неньчиних |
Давальний | неньчиному | неньчиній | неньчиному | неньчиним |
Знахідний | неньчин, неньчиного | неньчину | неньчине | неньчині, неньчиних |
Орудний | неньчиним | неньчиною | неньчиним | неньчиними |
Місцевий | на/у неньчиному, неньчинім | на/у неньчиній | на/у неньчиному, неньчинім | на/у неньчиних |