неопалимий
НЕОПАЛИМИЙ, а, е, заст., поет. Який горить і не згоряє. Водою скроплена живою, Неопалима у вогні, Незламна в праці й серед бою, Єднаючи труди й пісні, Іде родиною одною Країна Рад в незгасні дні (Рильський, III, 1961, 94); // перен. Який не зникає, постійно зберігається. Моя любов не одцвіта, любов неопалима. І що для неї ці літа, що пролітають мимо!.. (Сос., Близька далина, 1960, 234).
@ Неопалима купина: а) у біблійній міфології - терновий кущ, який горить і якимось чудом не згоряє. * У порівн. Мов неопалима купина, встала з вогню, руїн, попелу наша рідна Україна (Цюпа, Україна.., 1960, 77); б) у церковному вжитку - назва ікони із зображенням богородиці, яка ніби рятує від пожежі.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | неопалимий | неопалима | неопалиме | неопалимі |
Родовий | неопалимого | неопалимої | неопалимого | неопалимих |
Давальний | неопалимому | неопалимій | неопалимому | неопалимим |
Знахідний | неопалимий, неопалимого | неопалиму | неопалиме | неопалимі, неопалимих |
Орудний | неопалимим | неопалимою | неопалимим | неопалимими |
Місцевий | на/у неопалимому, неопалимім | на/у неопалимій | на/у неопалимому, неопалимім | на/у неопалимих |