неподобний
НЕПОДОБНИЙ, а, е. 1. Який не відповідає певній обстановці, виходить за норми прийнятої моралі, не підходить до певного випадку. Він, бідний сирота, козарлюга запеклий, там між панством тим пишним, тільки в якійсь химерній неподобній одежі... (Стар., Облога.., 1961, 43); В штабі французького гарнізону зразу ж переполошились. Адже мав місце неподобний акт громадської непокори (Смолич, V, 1959, 611); // Позбавлений здорового розуму; безглуздий, нерозумний. Коли люди дуже роз' їздяться, то з листами завжди виходять неподобні річі [речі] (Л. Укр., V, 1956, 102); // у знач. ім. неподобне, ного, с. Щось позбавлене здорового розуму. [Нартал:] Пожар пустив би в Римі!.. [Люцій:] Ти плещеш неподобне. Се неправда. Ти б не одваживсь на таке ніколи (Л. Укр., II, 1951, 433).
2. Який діє всупереч нормам прийнятої моралі. Наврочили неподобні люди: схопили діда німці (Ю. Янов., II, 1954, 162); // Непристойний, безсоромний. Досадно дівчині, що до неї приступає шайтан і нашіптує неподобні думки (Коцюб., І, 1955, 286); Леся сама не раз чула, як Федоська взивала чоловіка неподобними словами (М. Ол., Леся, 1960, 82).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | неподобний | неподобна | неподобне | неподобні |
Родовий | неподобного | неподобної | неподобного | неподобних |
Давальний | неподобному | неподобній | неподобному | неподобним |
Знахідний | неподобний, неподобного | неподобну | неподобне | неподобні, неподобних |
Орудний | неподобним | неподобною | неподобним | неподобними |
Місцевий | на/у неподобному, неподобнім | на/у неподобній | на/у неподобному, неподобнім | на/у неподобних |