непокірливий
НЕПОКІРЛИВИЙ, а, е. Те саме, що непокірний. - Я, мамо, примітила, що Герман трохи непокірливий і навіть палкий, сердитий (Н.-Лев., III, 1956, 235); Вона отруїла його життя, розлучивши з милою, вона отруїла його цілий вік непокірливою вдачею (Коцюб., І, 1955, 31); * Образно. Сагайдак вряди-годи підіймав голову з опуклим високим чолом, відкидаючи назад довге русяве волосся непокірливої зачіски (Добр., Тече річка.., 1961, 3).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | непокірливий | непокірлива | непокірливе | непокірливі |
Родовий | непокірливого | непокірливої | непокірливого | непокірливих |
Давальний | непокірливому | непокірливій | непокірливому | непокірливим |
Знахідний | непокірливий, непокірливого | непокірливу | непокірливе | непокірливі, непокірливих |
Орудний | непокірливим | непокірливою | непокірливим | непокірливими |
Місцевий | на/у непокірливому, непокірливім | на/у непокірливій | на/у непокірливому, непокірливім | на/у непокірливих |