непорушність
НЕПОРУШНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до непорушний. Очі його наче милувались надзвичайною непорушністю води (Рибак, Помилка.., 1956, 118); Обличчя в Олянки не по літах суворе і наче скам'яніле в непорушності (Головко, І, 1957, 375); Через два роки вмер [Марковський], підточений сумнівами в непорушності й правоті старої житейської мудрості (Ле, Міжгір'я, 1953, 24); // Стан, що характеризується відсутністю руху. Якось незвично серед цього безгоміння та непорушності (Гончар, Тронка, 1963, 289).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | непорушність | непорушності |
Родовий | непорушності, непорушности | непорушностей |
Давальний | непорушності | непорушностям |
Знахідний | непорушність | непорушності |
Орудний | непорушністю | непорушностями |
Місцевий | на/у непорушності | на/у непорушностях |
Кличний | непорушносте | непорушності |