неправдивий
НЕПРАВДИВИЙ, а, е. 1. Який діє всупереч правді, істині, який не любить правди; брехливий. Неправдива людина; // В основі якого лежить неправда, обман. - Ні, неправдива твоя рада, кошовий! - промовив Бульба (Довж., І, 1958, 254); На підставі цих неправдивих відомостей про силу річки неправильно можна було обчислити й розміри греблі та потужність турбін (Трубл., І, 1955, 89).
2. Який суперечить справедливості, не відповідає їй; несправедливий. Глянь на мене, чорнобриву, Моя доле неправдива, Безталанна я! (Шевч., II, 1963, 137); Думки мутилися: ображали його [Чіпку] неправдивою карою, лякали людським сміхом... (Мирний, І, 1949, 310); // Не такий, як у дійсності. І річка, й лісок - все було мертве, неправдиве, це мовби сама війна поставала з муляжів своєю мертвістю, черствістю (Гончар, Людина.., 1960, 10).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | неправдивий | неправдива | неправдиве | неправдиві |
Родовий | неправдивого | неправдивої | неправдивого | неправдивих |
Давальний | неправдивому | неправдивій | неправдивому | неправдивим |
Знахідний | неправдивий, неправдивого | неправдиву | неправдиве | неправдиві, неправдивих |
Орудний | неправдивим | неправдивою | неправдивим | неправдивими |
Місцевий | на/у неправдивому, неправдивім | на/у неправдивій | на/у неправдивому, неправдивім | на/у неправдивих |