непрощенний
НЕПРОЩЕННИЙ, а, е. 1. Якому не простили гріхів. А тим часом непрощенний Грішний умирає (Шевч., І, 1951, 538).
2. Якого не можна простити, вибачити. Однаково непрощенні і для літератора і для педагога невибагливість, казенність у роботі, недостатнє чуття відповідальності (Літ. Укр., 8. І 1965, 1).
3. Який ніколи не зникає через небажання простити, вибачити комусь що-небудь. Все влилося в цей крик: .. і розчарування, і страшна непрощенна жіноча образа (Собко, Звич. життя, 1957, 178); Вони [думи] отруювали душу, сповняли її тривогою і неспокоєм за сім'ю, вони живили її непрощенною помстою (Шиян, Баланда, 1957, 105).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | непрощенний | непрощенна | непрощенне | непрощенні |
Родовий | непрощенного | непрощенної | непрощенного | непрощенних |
Давальний | непрощенному | непрощенній | непрощенному | непрощенним |
Знахідний | непрощенний, непрощенного | непрощенну | непрощенне | непрощенні, непрощенних |
Орудний | непрощенним | непрощенною | непрощенним | непрощенними |
Місцевий | на/у непрощенному, непрощеннім | на/у непрощенній | на/у непрощенному, непрощеннім | на/у непрощенних |