неспромога
НЕСПРОМОГА, и, ж., з інфін., розм. 1. Невміння, нездатність що-небудь зробити, подолати. Повітові уряди дрогобицькі, мабуть, і рукою махнули, почуваючи свою неспромогу завести в Бориславі який-небудь тривкий порядок (Фр., II, 1950, 115).
2. у знач. присудк. сл., кому і без додатка. Несила, не під силу, немає можливості; неможливо. Неспромога мені се зробити (Сл. Гр.); - Хоча й ця позиція для пострілів і гожа - зауважив Чарнецький - але захисту для гармат тут нема й дати його неспромога, а се небезпечно (Стар., Облога.., 1961, 41); Неспромога вже стало сидіти отак (Головко, II, 1957, 291).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | неспромога | неспромоги |
Родовий | неспромоги | неспромог |
Давальний | неспромозі | неспромогам |
Знахідний | неспромогу | неспромоги |
Орудний | неспромогою | неспромогами |
Місцевий | на/у неспромозі | на/у неспромогах |
Кличний | неспромого | неспромоги |