нестямний
НЕСТЯМНИЙ, а, е. 1. Який утратив самовладання, перебуває у стані несамовитості; надто схвильований, збуджений. Втікаючи від війни, біжить вулицею якась жінка, розпатлана, нестямна (Гончар, Партиз. іскра, 1958, 6); Нестямна ходила [Надія] по коридору, не знаходячи собі місця (Баш, Надія, 1960, 183); // Який виражає несамовитість, збудженість. Фон-Бреннер стояв у болоті під самим румунським кордоном. Нестямні очі його світилися божевіллям (Довж., І, 1958, 360).
2. Надзвичайно сильний; несамовитий. Христя, почувши нестямний галас, підійшла до дверей подивитися (Мирний, III, 1954, 92); Зінька ззаду з усієї сили кинулась і з криком нестямним у спину руками вдарила [Сахновського], - аж упав на ганок (Головко, II, 1957, 177).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | нестямний | нестямна | нестямне | нестямні |
Родовий | нестямного | нестямної | нестямного | нестямних |
Давальний | нестямному | нестямній | нестямному | нестямним |
Знахідний | нестямний, нестямного | нестямну | нестямне | нестямні, нестямних |
Орудний | нестямним | нестямною | нестямним | нестямними |
Місцевий | на/у нестямному, нестямнім | на/у нестямній | на/у нестямному, нестямнім | на/у нестямних |