неугавно
НЕУГАВНО, НЕВГАВНО. Присл. до неугавний, невгавний 2. Кругом його теж неугавно гвалтувало товариство (Мирний, IV, 1955, 112); Вже другий рік живе [чиж] у Юрка, бере з рук насіння, літає по хаті, весь день неугавно співає (Коп., Сон. ранок, 1951, 177); Він одягся і вибіг до дверей. Знадвору хтось настирливо та невгавно тарабанив (Епік, Тв., 1958, 157).