нечемний
НЕЧЕМНИЙ, а, е. Який поводить себе неввічливо, непристойно; грубий, неввічливий, невихований. - Перепрошаю вас, дідусю, за свого нечемного гостя! Не прогнівайтесь! (Фр., І, 1955, 327); Нечемний Левко навіть не дослухав Віталія Стратоновича, приклав кулака до грудей і, дивлячись спідлоба, вперто промовив: - А хто ж лічив, скільки панських стріл попало в серце діда Дуная? (Стельмах, І, 1962, 444); // Який виражає неввічливу, грубу поведінку. - Даруйте мені, якщо це нечемне запитання, але чому це має бути ваша остання ніч? (Смолич, І, 1958, 82).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | нечемний | нечемна | нечемне | нечемні |
Родовий | нечемного | нечемної | нечемного | нечемних |
Давальний | нечемному | нечемній | нечемному | нечемним |
Знахідний | нечемний, нечемного | нечемну | нечемне | нечемні, нечемних |
Орудний | нечемним | нечемною | нечемним | нечемними |
Місцевий | на/у нечемному, нечемнім | на/у нечемній | на/у нечемному, нечемнім | на/у нечемних |