нурт
НУРТ, у, ч . 1. Те саме, що вир. Я не за себе тоді жахавсь, а боявся за тебе, Що без керма й без керманича серед нуртів опинившись, Твій корабель не спроможеться більшої витримать бурі... (Зеров, Вибр., 1966, 248); Вночі.. побігла жінка топитися до Бугу. З води її витягнув за коси Кирило Іванишин, який саме поставив біля нурту перемет (Стельмах, II, 1962, 362); - Вже доведи до ладу свої справи в Ковалівці, а не кидайся з головою в новий глибокий нурт (Кучер, Прощай.., 1957, 257).
2. у знач. присл. нуртами. Крутячись, вируючи. Затрясся луг, хитнулися діброви, Пішла нуртами стріль-вода ріки (Бажан, Роки, 1957, 230).
3. перен. Велика кількість людей; натовп. Над плином алей узбережних, В нурті біля Красних воріт Уступи домів біловежних Підносились плавно в зеніт (Ба-жан, Роки, 1957, 261).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | нурт | нурти |
Родовий | нурту | нуртів |
Давальний | нуртові, нурту | нуртам |
Знахідний | нурт | нурти |
Орудний | нуртом | нуртами |
Місцевий | на/у нурті | на/у нуртах |
Кличний | нурте | нурти |
нурта
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | нурта | нурти |
Родовий | нурти | нурт |
Давальний | нурті | нуртам |
Знахідний | нурту | нурти |
Орудний | нуртою | нуртами |
Місцевий | на/у нурті | на/у нуртах |
Кличний | нурто | нурти |