нуртування
НУРТУВАННЯ, я, с . Дія за знач. нуртувати. Про людину кажуть, що вона велетень, бог, гігант. А хіба ж не так? ..Все небо буде їй підвладне - з блискавицями, з дощами, з нуртуванням хмар! (Гончар, Тронка, 1963, 246); [Руфін:] Вигнали б химеру в одежі цезарській геть з Капітоля, стовпи закону міцно встановили б. Утишились би й черні нуртування, ..запанував би римський мир усюди (Л. Укр., II, 1951, 420).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | нуртування | нуртування |
Родовий | нуртування | нуртувань |
Давальний | нуртуванню | нуртуванням |
Знахідний | нуртування | нуртування |
Орудний | нуртуванням | нуртуваннями |
Місцевий | на/у нуртуванні | на/у нуртуваннях |
Кличний | нуртування | нуртування |