обгоряти
ОБГОРЯТИ, яю, яєш, недок., ОБГОРІТИ, рю, риш, док. 1. Частково згоряти, обпалюватися з поверхні. Нахилився батько над сином. Обгоріла, почорніла білява головонька... Все личенько спік огонь і очі виїв (Гр., І, 1963, 449); Данило сидів біля столу над книгою і так уважно читав, що й не помітив, як обгорів гніт, як чадів світильник (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 431).
2. Обпікатися на сонці, стаючи темним, засмаглим. Ти, дівчино, чорнявая, ти, дівчино, біла, Ти у полі не робила та й не обгоріла (Чуб., V, 1874, 173); - Бач, як обгоріла з лиця, - каже Бражиха, розглядаючи Ліну.. - Та це нічого. Сонце обпалить, шкіра облупиться, станеш така, як і всі (Гончар, Тронка, 1963, 277).
3. розм. Діставати опіки від вогню; обпікатися. Він [Козуб] хоч сам і обгорів, а вивів-таки з вогню шестеро.. коней (Юхвід, Оля, 1959, 33).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | обгоряю | обгоряємо |
2 особа | обгоряєш | обгоряєте |
3 особа | обгоряє | обгоряють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | обгорятиму | обгорятимемо |
2 особа | обгорятимеш | обгорятимете |
3 особа | обгорятиме | обгорятимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | обгоряв | обгоряли |
Жіночий рід | обгоряла | |
Середній рід | обгоряло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | обгоряймо | |
2 особа | обгоряй | обгоряйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | обгоряючи | |
Минулий час | обгорявши |