обмертвілий
ОБМЕРТВІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до обмертвіти. Кіндрат розкрив обмертвілі губи (Панч, Гомон. Україна, 1954, 127); В згуках одчувається щось неприродне, обмертвіле, металеве (Вас., II, 1959, 329).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | обмертвілий | обмертвіла | обмертвіле | обмертвілі |
Родовий | обмертвілого | обмертвілої | обмертвілого | обмертвілих |
Давальний | обмертвілому | обмертвілій | обмертвілому | обмертвілим |
Знахідний | обмертвілий, обмертвілого | обмертвілу | обмертвіле | обмертвілі, обмертвілих |
Орудний | обмертвілим | обмертвілою | обмертвілим | обмертвілими |
Місцевий | на/у обмертвілому, обмертвілім | на/у обмертвілій | на/у обмертвілому, обмертвілім | на/у обмертвілих |