обов'язковий
ОБОВ'ЯЗКОВИЙ, а, е. 1. Якого треба беззастережно дотримуватися, яким не можна нехтувати. Львівська вулиця - це також.. школа, де тон і словар для всіх [дітей] однаковий і обов 'язковий (Фр., VI, 1951, 144); Це рішення обов 'язкове для всіх комсомольців (Кучер, Чорноморці, 1956, 354); Член партії повинен.. додержувати партійної і державної дисципліни, однаково обов 'язкової для всіх членів партії (Статут КПРС, 1961, 4); // Який вимагається в законодавчому порядку. Здійснення обов 'язкового семирічного навчання, запровадження.. обов 'язкового десятирічного навчання ще більшою мірою посилює вплив літературної мови на діалекти (Нариси з діалектології.., 1955, 15).
2. Завжди характерний для кого-, чого-небудь; притаманний комусь, чомусь; неодмінний. Друкарня.. міститься в старій, напевно вже столітній кам 'яниці з обов 'язковими чотирма колонами спереду (Вільде, Сестри.., 1958, 110); Віддавши ці звичайні й неодмінні розпорядження, капітан.. закурив обов 'язкову люльку (Логв., Давні рани, 1961, 8).
3. Який виконується з обов'язку. - Треба довідатись, які-то набігають думки у вільного чоловіка, що йому нема обов 'язкової роботи, - мовив становий (Мирний, IV, 1955, 382); З одного боку здоров 'я не служить мені, а з другого - всяка обов 'язкова праця гнітить (Коцюб., III, 1956, 249).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | обов'язковий | обов'язкова | обов'язкове | обов'язкові |
Родовий | обов'язкового | обов'язкової | обов'язкового | обов'язкових |
Давальний | обов'язковому | обов'язковій | обов'язковому | обов'язковим |
Знахідний | обов'язковий, обов'язкового | обов'язкову | обов'язкове | обов'язкові, обов'язкових |
Орудний | обов'язковим | обов'язковою | обов'язковим | обов'язковими |
Місцевий | на/у обов'язковому, обов'язковім | на/у обов'язковій | на/у обов'язковому, обов'язковім | на/у обов'язкових |
обов'язок
ОБОВ'ЯЗОК, зку, ч. Те, чого треба беззастережно дотримуватися, що слід безвідмовно виконувати відповідно до вимог суспільства або виходячи з власного сумління. Яко син селянина, вигодуваний твердим мужицьким хлібом, я почував себе до обов 'язку віддати працю свого життя.. простому народові (Фр., І, 1955, 31); Праця в СРСР є обов 'язком і справою честі кожного здатного до праці громадянина (Конст. СРСР, 1963, 5); Обов 'язок кожного моряка допомогти іншому морякові, який терпить у морі лихо (Кучер, Голод, 1961, 342); // перев. мн. Певний обсяг роботи, сукупність справ, межі відповідальності і т. ін., що визначаються відповідним званням, посадою, родинним станом тощо. Тепер він вже мав обов 'язки - його посилали пасти корови (Коцюб., II, 1955, 307); Старшина Багіров тим часом виконував обов 'язки командира взводу, а потай мріяв, що йому дадуть штурмову групу (Гончар, III, 1959, 237).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | обов'язок | обов'язки |
Родовий | обов'язку | обов'язків |
Давальний | обов'язкові, обов'язку | обов'язкам |
Знахідний | обов'язок | обов'язки |
Орудний | обов'язком | обов'язками |
Місцевий | на/у обов'язку | на/у обов'язках |
Кличний | обов'язку | обов'язки |