образотворчий
ОБРАЗОТВОРЧИЙ, а, е. Який формує, створює образи (див. образ1 2). Ім 'я Олександра Довженка називається з величезною повагою як режисера-вчителя, що збагатив образотворчі засоби кіномистецтва (Вітч., 2, 1965, 181); З різнокольорових качалочок утворюють складні декоративні і навіть образотворчі композиції (Укр. нар. худ. вишив., 1958, 69).
@ Образотворче мистецтво - мистецтво, що втілює художні образи на площині та в просторі (живопис, графіка, скульптура і т. ін.). Українське образотворче мистецтво розквітло й зміцніло під живлющими проміннями ідей російських передвижників (Рильський, ІІІ, 1959, 23); На широкій виставці образотворчого мистецтва буде представлено 400 творів живопису, 600 графічних робіт, 200 скульптур та 3000 робіт майстрів народної творчості і прикладного мистецтва (Рад. Укр., 12.XII 1960, 2).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | образотворчий | образотворча | образотворче | образотворчі |
Родовий | образотворчого | образотворчої | образотворчого | образотворчих |
Давальний | образотворчому | образотворчій | образотворчому | образотворчим |
Знахідний | образотворчий, образотворчого | образотворчу | образотворче | образотворчі, образотворчих |
Орудний | образотворчим | образотворчою | образотворчим | образотворчими |
Місцевий | на/у образотворчому, образотворчім | на/у образотворчій | на/у образотворчому, образотворчім | на/у образотворчих |