обраний
ОБРАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до обрати. Втішалася обрана богом мати, Сповнялась материнської пихи, Святої гордості, що кожна мати має, Як на руках своє дитя тримає (Л. Укр., І, 1951, 419); Обраний ним шлях простелеться через круті перевали і урвища (Гур., Друзі.., 1959, 28); Старший конюх Лук 'янченко був обраний секретарем партійної організації лише півроку тому (Жур., Звич. турботи, 1960, 72); // у знач. ім. обрані, них, мн. Ті, кого обрано для виконання яких-небудь обов'язків; обранці. Двір помалу пустів. Лишились тільки обрані - Прокіп, Гуща й Мажуга (Коцюб., II, 1955, 83); Послали в двір обраних, але управитель не схотів про таку ціну й слухати (Головко, II, 1957, 236); // обрано, безос. присудк. сл. Його обрано керівником [експедиції] (Донч., II, 1956, 21).
2. у знач. прикм. Який виділяється серед інших своїм громадським становищем, розумом, талантом і т. ін. В нашій країні розумова праця перестала бути привілеєм тільки обраних верств населення (Наука.., 10, 1956, 15); Художній тип мислення властивий не тільки обраним, але всім людям (Талант.., 1958, 57).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | обраний | обрана | обране | обрані |
Родовий | обраного | обраної | обраного | обраних |
Давальний | обраному | обраній | обраному | обраним |
Знахідний | обраний, обраного | обрану | обране | обрані, обраних |
Орудний | обраним | обраною | обраним | обраними |
Місцевий | на/у обраному, обранім | на/у обраній | на/у обраному, обранім | на/у обраних |