обскочити
ОБСКОЧИТИ, чу, чиш, док., розм. 1. перех. Швидко оточити кого-, що-небудь. По двох тижнях ватагу в її лісовій криївці обскочили три роти солдат (Фр., IV, 1950, 377); // Несподівано обступити з усіх боків. Коли приїхав [Матвій] у велике, чуже місто, то обскочили його якісь панки і кожний тягнув до себе (Ірчан, II, 1958, 250).
2. перех. Обігнати, випередити одним скоком, стрибком. Козаків кінь, ніби вчув отаманову команду, притьмом обскочив гайдука наліворуч (Панч, Гомон. Україна, 1954, 32); // перен. Випередити в чомусь кого-небудь. - Хто вам дозволив брати Вінницю? .. І тобі не соромно? Обскочив начдива (Довж., І, 1958, 177).
3. неперех. Відстати, відскочити. Хто од слова одскочить, коло того шкура обскочить (Номис, 1864, № 10670).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | обскочу | обскочимо |
2 особа | обскочиш | обскочите |
3 особа | обскочить | обскочать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | обскочив | обскочили |
Жіночий рід | обскочила | |
Середній рід | обскочило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | обскочмо | |
2 особа | обскоч | обскочте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | обскочивши |