обскубаний
ОБСКУБАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до обскубти. Свійська птиця надходить на підприємства громадського харчування обскубаною (Технол. пригот. їжі, 1957, 57); * Образно. Це йшли катерининські орли, вже добре обскубані часом, зігнуті турботами й трудами на благо своє та держави, біля кормила якої стояли ще за блаженних часів позаминулого царювання (Полт., Повість.., 1960, 130); Та яку б шкуру не натягував на свої обскубані боки бандерівський вовкулака - не приховати йому свого нутра фашистсько-бандитського! (Брат., Крапка.., 1959, 54).
2. у знач. прикм., перен., розм. Обшарпаний, жалюгідний. Якийсь обскубаний попик у потертій рясі.. править службу (Кучер, Голод, 1961, 291).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | обскубаний | обскубана | обскубане | обскубані |
Родовий | обскубаного | обскубаної | обскубаного | обскубаних |
Давальний | обскубаному | обскубаній | обскубаному | обскубаним |
Знахідний | обскубаний, обскубаного | обскубану | обскубане | обскубані, обскубаних |
Орудний | обскубаним | обскубаною | обскубаним | обскубаними |
Місцевий | на/у обскубаному, обскубанім | на/у обскубаній | на/у обскубаному, обскубанім | на/у обскубаних |