обснований
ОБСНОВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обснувати. Стовпи, обсновані колючими дротами, на сніговому тлі здавалися неприродно чорними (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 292); * Образно. Самотня людина завше обснована думками, як одинока груша-степівка осіннім павутинням (Мушк., Серце.., 1962, 66); // обсновано, безос. присудк. сл. Він одним словом.. розбив би внівець ці нужденні інтриги, якими тут обсновано її (Фр., VI, 1951, 279).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | обснований | обснована | обсноване | обсновані |
Родовий | обснованого | обснованої | обснованого | обснованих |
Давальний | обснованому | обснованій | обснованому | обснованим |
Знахідний | обснований, обснованого | обсновану | обсноване | обсновані, обснованих |
Орудний | обснованим | обснованою | обснованим | обснованими |
Місцевий | на/у обснованому, обснованім | на/у обснованій | на/у обснованому, обснованім | на/у обснованих |