обсіяний
ОБСІЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обсіяти. Про двох братів, що впали біля тину [розповідає Охрім], Про вибиту копитами долину, Обсіяну пшеницею з тих пір (Мал., Зореві дні, 1940, 9); Змучені коні.. перейшли на рись, і зеленкувате мило падало з обкипілих вудил на попелястий супісок, обсіяний червоними перестиглими чашечками жолудів (Стельмах, II, 1962, 179); * Образно. Ярошенко вийшов із школи в обсіяні зорями присмерки (Речм., Весн. грози, 1961, 27); * У порівн. Клапоть білого снігу, що світився здалека між деревами, на леваді, мерехтів у сонці, мов обсіяний брильянтовим піском (Коб., III, 1956, 528).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | обсіяний | обсіяна | обсіяне | обсіяні |
Родовий | обсіяного | обсіяної | обсіяного | обсіяних |
Давальний | обсіяному | обсіяній | обсіяному | обсіяним |
Знахідний | обсіяний, обсіяного | обсіяну | обсіяне | обсіяні, обсіяних |
Орудний | обсіяним | обсіяною | обсіяним | обсіяними |
Місцевий | на/у обсіяному, обсіянім | на/у обсіяній | на/у обсіяному, обсіянім | на/у обсіяних |