обуджати
ОБУДЖАТИ і ОБУЖАТИ, аю, аєш, недок., ОБУДИТИ, обуджу, обудиш, док., перех., заст. 1. Будити. Тихо й рано було, як Остап уїхав у місто, так ще тихо, що його кінь вороний тупою своєю обуджав людей (Вовчок, І, 1955, 331); Той ще спить. Він обужає його (Чуб., II, 1878, 188); Челядку обудити (Сл. Гр.).
2. перен. Збуджувати. Хоч би тіло його й кров 'ю своєю хотіла обудити, він до неї не поверне (Коб., III, 1956, 78); Такі слова обудили в серці Довбущука давню ненависть (Фр., VIII, 1952, 246).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | обуджаю | обуджаємо |
2 особа | обуджаєш | обуджаєте |
3 особа | обуджає | обуджають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | обуджатиму | обуджатимемо |
2 особа | обуджатимеш | обуджатимете |
3 особа | обуджатиме | обуджатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | обуджав | обуджали |
Жіночий рід | обуджала | |
Середній рід | обуджало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | обуджаймо | |
2 особа | обуджай | обуджайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | обуджаючи | |
Минулий час | обуджавши |