овація
ОВАЦІЯ, ї, ж. Захоплене вітання кого-небудь бурхливими оплесками, вигуками і т. ін. Твій Бачинський при від 'їзді з Кракова крикнув нам з вікна: "Слава, молоді радикали!" і ми єму [йому] зробили овацію (Стеф., III, 1954, 50); Манюрка заспівала. І тоді всі слухачі до одного збагнули, що з Манюрчиного горла тече срібна ріка кришталевих звуків.. Публіка влаштувала овацію (Ю. Янов., І, 1958, 258); Всі радіостанції транслюють радянські марші. Крізь радісний грім овацій.. проходять танки переможців (Гончар, III, 1959, 458).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | овація | овації |
Родовий | овації | овацій |
Давальний | овації | оваціям |
Знахідний | овацію | овації |
Орудний | овацією | оваціями |
Місцевий | на/у овації | на/у оваціях |
Кличний | оваціє | овації |