ого
ОГО, виг. Уживається при вираженні здивування, захоплення, застереження і т. ін. з приводу чогось надзвичайного, несподіваного, непередбаченого і т. ін. А колись співали, ого, ще як! (Л. Укр., II, 1951, 36); На дні ями проступають бульки, чути якийсь клекіт.. - ого, то вже знак, що пора забивати яму! (Фр., IV, 1950, 7); Стис удлище, підсік.. Ого, нівроку! Немов струна, співає волосінь, І короп кидається у глибінь (Рильський, II, 1960, 121); - Не конверт, а конвент! Це таке, брат, Вутанько, що ого! Туди тільки наймудріших збирають... (Гончар, II, 1959, 186); - Ти краще штаненята притримуй, - сміється Євген . - Вони в мене на цурці ого як тримаються, - анітрохи не ображається хлопчак (Стельмах, І, 1962, 215).