огрубіти
ОГРУБІТИ, ію, ієш, док. 1. Стати, зробитися грубим, твердим, шкарубким (про шкіру, поверхню чого-небудь і т. ін.); зашкарубнути. Щоправда вони [руки] трохи огрубіли і потемніли, але не втратили своєї краси (Цюпа, Україна.., 1960, 160); // Утратити колишню ніжність, м'якість, тендітність (про риси обличчя, зовнішність); стати зовні грубішим. Щось нове на обличчі [у Тетяни]. Не те, щоб вона змарніла, - здавалося тільки, ніби на виду огрубіла (Вас., II, 1959, 103).
2. Стати внутрішньо грубішим; утратити колишню витонченість, вразливість, делікатність. Хлопці були ще в таких літах, коли вони.. самі підставляють свої ніжні щічки для материного поцілунку, коли вони, наче деревця без кори, - ще не огрубіли, не постовбуріли (Григ., Вибр., 1959, 382); Розбійник розгубився. Хоч як огрубів він, живучи звірячим життям відщепенця, але голос, сповнений такої муки, боляче вдарив його (Тулуб, Людолови, II, 1957, 104); - Ви.. вибачте, але у нас надто огрубіли серця. Ми - солдати (Д. Бедзик, Ост. вальс, 1959, 6).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | огрубію | огрубіємо |
2 особа | огрубієш | огрубієте |
3 особа | огрубіє | огрубіють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | огрубів | огрубіли |
Жіночий рід | огрубіла | |
Середній рід | огрубіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | огрубіймо | |
2 особа | огрубій | огрубійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | огрубівши |