одинарний
ОДИНАРНИЙ, а, е. Який складається з однієї частини; не подвійний. Зачинені віконниці мало захищали від морозу, і одинарні рами вкрилися товстим шаром льоду (Бойч., Молодість, 1949, 124); Двері на балкон були завішені одинарною парчевою шторою, хто вже зна де роздобутою хазяйновитим завгоспом (Збан., Сеспель 1961, 26).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | одинарний | одинарна | одинарне | одинарні |
Родовий | одинарного | одинарної | одинарного | одинарних |
Давальний | одинарному | одинарній | одинарному | одинарним |
Знахідний | одинарний, одинарного | одинарну | одинарне | одинарні, одинарних |
Орудний | одинарним | одинарною | одинарним | одинарними |
Місцевий | на/у одинарному, одинарнім | на/у одинарній | на/у одинарному, одинарнім | на/у одинарних |