одурманений
ОДУРМАНЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до одурманити. - Медосолодким вином одурманений ти. Воно шкодить Кожному, хто його п 'є на всю пельку, не знаючи міри (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 360); Задихана, зворушена теплим прийомом, віталась [Неля] з ними [дітьми] хапливо, одурманена солодкою знадою руху, галасу й милого безголів 'я (Вільде, Сестри.., 1958, 348); // у знач. прикм. Готові до безумного вчинку, стоять одурманені старовіри (Довж., І, 1958, 120).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | одурманений | одурманена | одурманене | одурманені |
Родовий | одурманеного | одурманеної | одурманеного | одурманених |
Давальний | одурманеному | одурманеній | одурманеному | одурманеним |
Знахідний | одурманений, одурманеного | одурманену | одурманене | одурманені, одурманених |
Орудний | одурманеним | одурманеною | одурманеним | одурманеними |
Місцевий | на/у одурманеному, одурманенім | на/у одурманеній | на/у одурманеному, одурманенім | на/у одурманених |