означуваний
ОЗНАЧУВАНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. теп. ч. до означувати 1. Діти 2-3 років розуміють слова, які знаходять опору в їх наочно-дійовому пізнанні означуваних цими словами об 'єктів (Рад. психол. наука.., 1958, 183).
@ Означуване слово, грам. - слово, яке пояснюється означенням. Своєрідна в Головка і будова фрази. У нього багато інверсій, присудок часто стоїть на першому місці, означення, епітети стоять після означуваного слова (Укр. літ., 1957, 90).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | означуваний | означувана | означуване | означувані |
Родовий | означуваного | означуваної | означуваного | означуваних |
Давальний | означуваному | означуваній | означуваному | означуваним |
Знахідний | означуваний, означуваного | означувану | означуване | означувані, означуваних |
Орудний | означуваним | означуваною | означуваним | означуваними |
Місцевий | на/у означуваному, означуванім | на/у означуваній | на/у означуваному, означуванім | на/у означуваних |