ойкнути
ОЙКНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до ойкати. Стрибнув [коновод] наперед і вдарив переднього своєю простою, але в його руках страшною зброєю. Чоловік ойкнув, захитався... (Гр., II, 1963, 296); Біля печі сусідки разом ойкнули, поточилися до дверей і настрашені мигнули попідвіконню (Панч, В дорозі, 1959, 50).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ойкну | ойкнемо |
2 особа | ойкнеш | ойкнете |
3 особа | ойкне | ойкнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | ойкнув | ойкнули |
Жіночий рід | ойкнула | |
Середній рід | ойкнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ойкнімо | |
2 особа | ойкни | ойкніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | ойкнувши |