окарина
ОКАРИНА, и, ж. Духовий глиняний або фарфоровий народний італійський інструмент, який нагадує звучанням флейту. Солдат закинув її [гвинтівку] за плече, дістав з кишені френча маленьку окарину й обережно подув у неї. Ніжний звук видобувся з глибини глиняного інструмента і полинув угору , лишаючи солдата на самоті з темрявою (Загреб., Європа 45, 1959, 4); З глибини парку чути - Самосад грає на окарині пісню (Корн., II, 1955, 297).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | окарина | окарини |
Родовий | окарини | окарин |
Давальний | окарині | окаринам |
Знахідний | окарину | окарини |
Орудний | окариною | окаринами |
Місцевий | на/у окарині | на/у окаринах |
Кличний | окарино | окарини |