окований
ОКОВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до окувати. Стояла висока синя скриня, окована залізними штабами і прикрита зверху узорчатим килимом (Мирний, І, 1954, 205); Він загнав собак у будку, защіпнув за ними дверцята, відсунув засув на окованих залізом воротах (Чаб., Балкан, весна, 1960, 203); Круг воза йшли робітники, хто з довгим, окованим дрючком на плечах, хто з бляшанкою (Коцюб., І, 1955, 225); * Образно. Нехай мої співи й садочки квітчаті Заснули, оковані сном зимовим, - Весною й пісні, і квітки на гранаті Вогнем загоряться новим! (Л. Укр., І, 1951, 157); // оковано, безос. присудк. сл. * Образно. За що ж тебе, світе-брате, В своїй добрій, теплій хаті Оковано..? (Шевч., II, 1953, 344).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | окований | окована | оковане | оковані |
Родовий | окованого | окованої | окованого | окованих |
Давальний | окованому | окованій | окованому | окованим |
Знахідний | окований, окованого | оковану | оковане | оковані, окованих |
Орудний | окованим | окованою | окованим | окованими |
Місцевий | на/у окованому, окованім | на/у окованій | на/у окованому, окованім | на/у окованих |