окривати
ОКРИВАТИ, аю, аєш, недок., ОКРИТИ, ию, иєш, док., перех., рідко. 1. Те саме, що покривати 1. Зараз окрили Шрама шапками, військовими корогвами, дали йому до рук полковницькі клейноди.., та й став панотець Шрам полковником (П. Куліш, Вибр., 1969, 54); Ніч; небосхил туманіє; Сніг окрив куток (Граб., І, 1959, 284); // Огортати, обкутувати, оповивати що-небудь. Тіні і мряка окривали місто (У. Кравч., Вибр., 1958, 309); Темна, хоть погідна і тепла, ніч окрила землю (Фр., VIII, 1952, 173).
Окривати (окрити) поцілунками див. поцілунок; Окривати (окрити) славою див. слава.
2. Наповнювати, насичувати собою або чим-небудь навколишній простір, певну поверхню і т. ін. (про звуки, запах і т. ін.). В світлиці тим часом обходила рядова [чарка], ..неслися сміхи, реготня, гвалт окривав хату (Мирний, І, 1949, 409).
3. перен. Охоплювати кого-небудь, оволодівати кимсь (про почуття, думки і т. ін.). Окриває його [Петра] важка туга; обгортають голову чорні думки (Мирний, І, 1954, 346); На хвилинку тільки в серце Гані зазирнуло якесь недобре віщування, та й знов окрила його веселість (Н.-Лев., І, 1956, 165).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | окриваю | окриваємо |
2 особа | окриваєш | окриваєте |
3 особа | окриває | окривають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | окриватиму | окриватимемо |
2 особа | окриватимеш | окриватимете |
3 особа | окриватиме | окриватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | окривав | окривали |
Жіночий рід | окривала | |
Середній рід | окривало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | окриваймо | |
2 особа | окривай | окривайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | окриваючи | |
Минулий час | окривавши |