окуляр
ОКУЛЯР, а, ч. Частина оптичного приладу (одна або декілька лінз), обернена до ока спостерігача. Найважливіші оптичні частини мікроскопа - це окуляр та об 'єктив (Практ. з анат. рослин, 1955, 3); - Вже десь там сидить, мабуть, такий собі вчений марсіанин, трохи на самурая схожий, розглядає нашу роботу в окуляр телескопа (Гончар, Тронка, 1963, 188).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | окуляр | окуляри |
Родовий | окуляра | окулярів |
Давальний | окулярові, окуляру | окулярам |
Знахідний | окуляр | окуляри |
Орудний | окуляром | окулярами |
Місцевий | на/у окулярі | на/у окулярах |
Кличний | окуляре | окуляри |
окуляри
ОКУЛЯРИ, ів, мн. 1. Оптичний прилад з двох скелець на дужках, який використовують при вадах зору або для захисту очей від яскравого світла та механічних ушкоджень. Очі йому вже не служили, і навіть окуляри не помагали (Коцюб., II, 1955, 125); Берник газету витяг з кишені, і знов я позаздрив йому: без окулярів читає (Мур., Бук. повість, 1959, 209); Коли я сказав Самборському, що світло ріже очі, він відповів, що зараз ми дістанемо окуляри-світлофільтри (Трубл., Глиб. шлях, 1948, 135).
@ Дивитися крізь рожеві окуляри див. рожевий.
2. жарт. Синяки під очима. Сюди на кулаки лиш ближче! Я бебехів вам надсаджу; На очі вставлю окуляри (Котл., І, 1952, 93); Поб 'ють йому усю пику, попідставляють окуляри, порозривають на ньому всю одежу (П. Куліш, Вибр., 1969, 199).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | окуляри | |
Родовий | окулярів | |
Давальний | окулярам | |
Знахідний | окуляри | |
Орудний | окулярами | |
Місцевий | на/у окулярах | |
Кличний | окуляри |