окіст
ОКІСТ, окосту, ч. Частина туші тварини - лопатка або стегно. Разом з двома своїми товаришами увійшов [матрос] неждано в хату.., поклав на лаву великий окіст телятини (Чаб., Шляхами.., 1961, 93); // Висолене і закопчене свиняче стегно; шинка. Капрал вийшов і за хвилину знов увійшов, поклавши на стіл шматок селянського окосту (Досв., Вибр., 1959, 181).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | окіст | окости |
Родовий | окосту | окостів |
Давальний | окостові, окосту | окостам |
Знахідний | окіст | окости |
Орудний | окостом | окостами |
Місцевий | на/у окості | на/у окостах |
Кличний | окосте | окости |