олово
ОЛОВО, а, с. 1. М'який, легкий метал сріблясто-білого кольору, який використовують для паяння, лудіння, виготовлення сплавів і т. ін. Троянці так і учинили; На вал колоддя накотили І різний приправляли вар; Олію, дьоготь кип 'ятили, Живицю, олово топили, Хто лізтиме, щоб лить на твар (Котл., І, 1952, 215); Олово йде на виготовлення жерсті, для лудіння металевих предметів, виготовлення припоїв, для виробництва різних сплавів (Ек. геогр. СРСР, 1957, 43).
2. заст. Свинець. Ішли з Криму на Січ килими, сап 'яни, тютюн.., зброя, олово, горіхи, мигдаль (Тулуб, Людолови, І, 1957, 400); * У порівн. Голова хлопцеві була важка, наче налита оловом (Бурл., О. Вересай, 1959, 21).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | олово | олова |
Родовий | олова | олов |
Давальний | олову | оловам |
Знахідний | олово | олова |
Орудний | оловом | оловами |
Місцевий | на/у олові | на/у оловах |
Кличний | олово | олова |