оперетковий
ОПЕРЕТКОВИЙ, а, е, розм. 1. Прикм. до оперетка. Після літнього опереткового сезону на зиму, в тому ж таки театрі.., наш антрепренер переключився на драматичний репертуар (Минуле укр. театру, 1953, 99).
2. Такий, як в опереті, оперетці. Мала то бути хвилина тріумфу й перемоги в її житті, а вийшла опереткова сцена з п 'яним нареченим (Вільде, Сестри.., 1958, 202); // перен. Несправжній, театральний. - Мабуть, цупко тримаєте в кишені білет, що його одержали в емігрантському бюро від агентів цього опереткового професора..? (Смолич, І, 1958, 82).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | оперетковий | опереткова | опереткове | опереткові |
Родовий | опереткового | опереткової | опереткового | опереткових |
Давальний | оперетковому | оперетковій | оперетковому | оперетковим |
Знахідний | оперетковий, опереткового | опереткову | опереткове | опереткові, опереткових |
Орудний | оперетковим | оперетковою | оперетковим | оперетковими |
Місцевий | на/у оперетковому, оперетковім | на/у оперетковій | на/у оперетковому, оперетковім | на/у опереткових |