опука
ОПУКА, и, ж., заст. 1. М'яч. Учора я дививсь, як хлопці Гуляли на толоці: Здається, крам там продавав один, Другі в опуки тощо грали (Греб., І, 1957, 80); На кону стали з 'являтися.. жонглери і жонглерки з барвистими опуками (Л. Укр., III, 1952, 447); * У порівн. Він низенький, лисенький - у його мало зубів, але він міцний, пругкий, як із чорної гуми опука (Вишня, І, 1956, 183).
2. у знач. присл. опукою. Дуже швидко, відразу. Опукою згори - аж вітром зашуміло - Орел ушкварив на Ягня (Греб., І, 1957, 66); Грицько.. стрибнув на піл і опукою упав на подушку (Мирний, IV, 1955, 88); Старий Калоша, як стояв, опукою повалився до підніжжя старенького образу (Вас., І, 1959, 204).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | опука | опуки |
Родовий | опуки | опук |
Давальний | опуці | опукам |
Знахідний | опуку | опуки |
Орудний | опукою | опуками |
Місцевий | на/у опуці | на/у опуках |
Кличний | опуко | опуки |
опукий
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | опукий | опука | опуке | опукі |
Родовий | опукого | опукої | опукого | опуких |
Давальний | опукому | опукій | опукому | опуким |
Знахідний | опукий, опукого | опуку | опуке | опукі, опуких |
Орудний | опуким | опукою | опуким | опукими |
Місцевий | на/у опукому, опукім | на/у опукій | на/у опукому, опукім | на/у опуких |