опівнічний
ОПІВНІЧНИЙ, а, е. Який припадає на середину ночі. Стоять дехкани на кургані В суворий опівнічний час (Шпорта, Вибр., 1958, 142); // Який буває або відбувається опівночі. В небі тихий місяць лине, шле у серці промені. Зацвітай, моя шипшино, в опівнічному огні (Сос., II, 1958, 64); Коли б знала [Катерина] свою долю, нехай би парувалися з Настею, нехай би вона забрала в свою хату п 'яні злидні, опівнічні сварки і осоружні ранкові мовчанки (Мушк., Серце.., 1962, 251).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | опівнічний | опівнічна | опівнічне | опівнічні |
Родовий | опівнічного | опівнічної | опівнічного | опівнічних |
Давальний | опівнічному | опівнічній | опівнічному | опівнічним |
Знахідний | опівнічний, опівнічного | опівнічну | опівнічне | опівнічні, опівнічних |
Орудний | опівнічним | опівнічною | опівнічним | опівнічними |
Місцевий | на/у опівнічному, опівнічнім | на/у опівнічній | на/у опівнічному, опівнічнім | на/у опівнічних |