ораторствувати
ОРАТОРСТВУВАТИ, ую, уєш, недок., зневажл. Надто довго й нудно виголошувати промову, говорити про що-небудь (перев. з претензією на красномовність). - Довго ви ораторствуєте, Мироне, - Варчук.. похитує.. головою (Стельмах, II, 1962, 44); Оце недавно.. іду я з роботи.. Дивлюся: біля молочарні - жінок, як на весіллі.. Ораторствує баба Олька. Ну, як на мітингу виступає! (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 99).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ораторствую | ораторствуємо |
2 особа | ораторствуєш | ораторствуєте |
3 особа | ораторствує | ораторствують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ораторствуватиму | ораторствуватимемо |
2 особа | ораторствуватимеш | ораторствуватимете |
3 особа | ораторствуватиме | ораторствуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | ораторствував | ораторствували |
Жіночий рід | ораторствувала | |
Середній рід | ораторствувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ораторствуймо | |
2 особа | ораторствуй | ораторствуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | ораторствуючи | |
Минулий час | ораторствувавши |