ораторський
ОРАТОРСЬКИЙ, а, е. Прикм. до оратор. Гості, знаючи ораторську вдачу пана маршалка, мовчали (Фр., II, 1950, 369); В. І. Ленін досконало володів складним мистецтвом комуністичної пропаганди і агітації.. Сила його ораторської майстерності полягала в тому, що він глибоко знав сподівання й потреби народу, був тісно зв 'язаний з масами (Рад. Укр., 25.VІІІ 1962, 3); // Власт. ораторові, ораторам. Марко Обушний говорив без ораторської пози, поважно й твердо (Кир., Вибр., 1960, 318).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | ораторський | ораторська | ораторське | ораторські |
Родовий | ораторського | ораторської | ораторського | ораторських |
Давальний | ораторському | ораторській | ораторському | ораторським |
Знахідний | ораторський, ораторського | ораторську | ораторське | ораторські, ораторських |
Орудний | ораторським | ораторською | ораторським | ораторськими |
Місцевий | на/у ораторському, ораторськім | на/у ораторській | на/у ораторському, ораторськім | на/у ораторських |