ореол
ОРЕОЛ, у, ч. 1. Променисте коло, сяйво навкруг голови бога, святого на іконах, культових картинах, скульптурах і т. ін.; німб. * Образно. Сиве, як протертий мак, волосся Мартинчука стало.. зовсім білим. Проте по-давньому було кучеряве й буйне. Цей білий ореол надавав ще більшої принади його вродливому обличчю (Вільде, Сестри.., 1958, 263).
2. перен. Атмосфера слави, успіху, пошани і т. ін. навколо кого-небудь. Ореол слави легендарного народного месника Котовського і його популярність в Одесі були Япончикові добре відомі (Смолич, Світанок.., 1953, 183); - Всі симпатії будуть на твоєму боці.. Ореол над ним [Каргатом] дуже швидко померхне (Шовк., Інженери, 1956, 261); Валерик.. поставав перед ним в новому освітленні, майже в героїчному ореолі (Гончар, Таврія, 1952, 77); // Слава. Є в році день один - його святкуєм ми, Зібравшися в братерські кола, Щоб промінь ще додать у лютий час пітьми Поетові до ореола (Сам., І, 1958, 105).
3. Світлове коло, яке оточує що-небудь на темному фоні. В човні сидів літній чоловік; світло від сірника, що присвічував він ним годинника на руці, ореолом обкутувало його бюст (Досв., Вибр., 1959, 412); Почав накрапати нудний осінній дощ. Довкола міських ліхтарів потворились світляні ореоли (Гжицький, Вел. надії, 1963, 147).
4. спец. Яскраве біле сяйво навколо сонця, місяця, яскравих зірок. Ореол місяця.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ореол | ореоли |
Родовий | ореолу | ореолів |
Давальний | ореолові, ореолу | ореолам |
Знахідний | ореол | ореоли |
Орудний | ореолом | ореолами |
Місцевий | на/у ореолі | на/у ореолах |
Кличний | ореоле | ореоли |