оскаженіти
ОСКАЖЕНІТИ, ію, ієш, док., розм. Від гніву, люті і т. ін. стати нестямним, несамовитим; до краю розізлитися, розлютуватися. Далі знову оскаженів [піп], почав бігати по кімнаті у своїй рясі (Вас., II, 1959, 503); - Скажіть йому слово: оскаженіє, кинеться на вас із шаблею, як на ворога (Тулуб, Людолови, І, 1957, 102); Побачивши, що в квартирі, крім лікаря і його дружини, нікого немає, жандарми оскаженіли (Скл., Карпати, II, 1954, 233); * Образно. Надвечір пурга оскаженіла, повітря кипіло від стрімкого руху міріадів сніжинок (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 275).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | оскаженію | оскаженіємо |
2 особа | оскаженієш | оскаженієте |
3 особа | оскаженіє | оскаженіють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | оскаженів | оскаженіли |
Жіночий рід | оскаженіла | |
Середній рід | оскаженіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | оскаженіймо | |
2 особа | оскаженій | оскаженійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | оскаженівши |