ославлений
ОСЛАВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ославити. Дарма Марко завіряв, що за власну образу побився з недругом. Не повірила [Текля]. І без того ославлена на людях, на все село поговір... (Горд., Дівчина.., 1954, 248); Муж той звався Кирило Петрій і був родом.. з села Перегинська, ославленого місця уродження капітана опришків Довбуша (Фр., VIII, 1952, 111); Семен Лодиженко спеціально приїхав у Наманган до нього, до ославленого Саїда Алі Мухтарова, щоб забрати його й повезти на Голодний Степ (Ле, Міжгір'я, 1953, 341).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | ославлений | ославлена | ославлене | ославлені |
Родовий | ославленого | ославленої | ославленого | ославлених |
Давальний | ославленому | ославленій | ославленому | ославленим |
Знахідний | ославлений, ославленого | ославлену | ославлене | ославлені, ославлених |
Орудний | ославленим | ославленою | ославленим | ославленими |
Місцевий | на/у ославленому, ославленім | на/у ославленій | на/у ославленому, ославленім | на/у ославлених |